Війна загострила проблеми, які накопичувались у відносинах родин. Як наслідок, багато сімей прийняло рішення розірвати шлюб. Воєнний стан не є перешкодою для розірвання шлюбу, оскільки шлюбні відносини базуються на добровільності. Тому попри воєнний стан в Україні право на припинення шлюбу не може бути обмежено.
В свою чергу, війна внесла корективи і в місцезнаходження членів родини. Знаходження за кордоном, служба в лавах Збройних Сил України чи перебування на окупованій території не унеможливлює процес розлучення, але має свої нюанси.
Щодо перебування за кордоном, варто зазначити, що позов подається за останнім відомим місцем реєстрації відповідача, тому фізичне перебування в Україні сторін не є обов’язковим.
Якщо ж, один з подружжя перебуває у складі Збройних Сил України, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Простими словами, суд зобов’язаний зупинити провадження за заявою відповідача, який є військовослужбовцем і виконує бойові завдання.
Актуальним є також аспект, що суд повинен повідомити учасника справи про засідання, учасником якого він є. Що ж робити, якщо чоловік/дружина знаходиться на окупованій території? Такі обставини унеможливлюють суд відправити повістку на поштову адресу, або повідомити в телефонному режимі, тому повістка висвітлюється на сайті Судової влади України.
Що ж стосується самої підсудності справ, то у зв’язку з окупацією вона перенесена на підконтрольну територію України.
Навіть війна не порушує принцип добровільності шлюбу. Місцезнаходження особи створює лише певні нюанси, а не перешкоди для процесу розлучення.
