Припинення права користування земельною ділянкою в разі відчуження нерухомості, яка розміщена на ній.
742f24b3ba0ca452cdc15d0a948b2e17

19.04.2017 року ВГСУ розглянув справу № 904/6738/16, в якій остаточно закріпив судову практику у справах пов’язаних з припинення дії договору оренди земельної ділянки, внаслідок переходу права власності на об’єкт нерухомості, який розташований на ній. Суть вищевказаної справи полягає в наступному, а саме: ТОВ (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Дніпропетровської міської ради (далі-відповідач, міська рада), визнати розірваним договір оренди земельної ділянки від 26.08.2003, що зареєстрований в записі державної реєстрації договорів оренди землі (земельна ділянка загальною площею 0,0275га,). Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Дніпропетровський апеляційний господарський суд, постановою від 02.02.2017, перевірене рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив. Дніпровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, проте суд касаційної інстанції відмовив в задоволенні касаційної скарги міської ради.

Основним аргументом стало те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд мотивовано виходив з того, що позивач добровільно відмовився від права користування (оренди) спірною земельною ділянкою і рішенням Дніпропетровської міської ради № 285/51 від 21.05.2014 відмова позивача від відповідного права була задоволена. При цьому судом враховано умови пункту 9.2. спірних Договорів, яким сторони погодили, що право користування земельною ділянкою припиняється шляхом розірвання дійсних Договорів.

Тому визнаються правомірними висновки апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, поза як фактичне користування спірними земельними ділянками, на якій розташоване нерухоме майно (нежитлові приміщення) здійснюють його нові власники, позивач, як попередній землекористувач, добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Матеріальною нормативною базою послугували наступне: – згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України “Про оренду землі” право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі, строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За приписами частини перша та третя статті 31 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Отже, чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом. Пунктами “а”, “е” частини першої статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч. 1 ст. 377 ЦК України). Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.08.2013 у справі № 3-15гс13 та від 11.05.2016 у справі № 3-421гс16 та у Постанові ВГСУ від 23.12.2015 року у справі № 916/1157/15-г.

               

183 Просмотров