Які штрафи можна нарахувати на зобов’язання з відшкодування шкоди
0e476898ae7cc1ec0e22d6c58daa76e1

Після настання дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), винна особа або страхова компанія можуть відмовитися в добровільному порядку відшкодувати шкоду. У такому випадку може постати логічне питання: чи повинна така особа нести матеріальну відповідальність за несвоєчасну компенсацію? Саме на дане питання і повинна відповісти дана стаття. Розглянемо найпоширеніші випадки, які можуть статися на практиці, а саме, нарахування та стягнення штрафних санкцій: з страхової компанії винної особи (обов’язкове страхування відповідальності); з винуватця ДТП; з страхової компанії у якій було застраховано майно (КАСКО).

  1. Нарахування та стягнення штрафних санкцій з страхової компанії винної особи.

Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує на те, що у страхової компанії є 90 днів на врегулювання страхового випадку після отримання заяви на виплату страхового відшкодування. Після спливу зазначеного строку, та за умови відсутності виплати, до страховика можна застосовувати штрафні санкції за прострочення виплати, а саме, пеню, інфляційні та 3 % річних.

Стягнення пені передбачені самими положеннями вищевказаного Закону, а саме, пунктом 36.5., який говорить, що за кожен день прострочки виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Слід лише звернути увагу на те, що у випадку вирішення спору зі страховою компанією в судовому порядку, пеню можна буде стягнути лише протягом року від моменту прострочення, так як до таких зобов’язань застосовується спеціальний строк позовної давності у один рік, яку страховик скоріше всього попросить суд застосувати.

Окрім того, страховику можна нарахувати санкції передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В минулому судова практика вказувала на неможливість стягнення зазначених сум, адже серед суддів панувала думка, що зобов’язання з відшкодування шкоди не є грошовим, а тому, до таких зобов’язань не можна застосувати положення статті 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, такі висновки зазначаються у Постанові пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві де зазначено, що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов’язанням, яке виникає з договірних зобов’язань.

Проте, 01.06.2016 року Верховний суд України прийшов до кардинально протилежного висновку, якого притримується й дотепер, який вказує на те, що «відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим – є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів.

Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі «Загальні положення про зобов’язання» книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов’язань. Відповідно до статті 509 ЦК зобов’язання виникають із підстав, встановлених статею 11 ЦК.

Згідно зі статею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов’язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі».

Зазначений правовий Висновок зазначений у Постанові Верховного суду України у справі № 3-295гс16 від 01.06.2016 року (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58332515). У подальшому Верховний суд України підтримав свою позицію у своїх Постановах у справах № 373/436/14-ц від 21.12.2016 року (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64145615), № 761/5817/15-ц від 07.06.2017 року (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67232718).

  1. Нарахування та стягнення штрафних санкцій з винуватця ДТП.

Якщо говорити про нарахування штрафних санкцій винуватцю ДТП, то з такої особи можна стягнути лише кошти передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України,  а саме, інфляційні та 3 % річних. Правове обґрунтування буде тим же самим, що було вказано вище. Тобто, вказувати на те, що зобов’язання з відшкодування шкоди є грошовим, а тому, до нього підлягає застосування стаття 625 Цивільного кодексу України. Що ж стосується пені, то її нарахувати не вийде, так як не має правової норми, яка б передбачала застосування такого виду санкції між потерпілим та винуватцем у ДТП.

Єдиною складністю, буде лише визначення моменту з якого можна розпочинати нарахування санкцій передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. Це повинна бути дата, коли винуватця притягнули до відповідальності за його протиправну поведінку і таке рішення набрало законної сили. До того часу нараховувати штрафні санкції ризиковано, так як у період з моменту завдання шкоди і до моменту притягнення до відповідальності, обов’язок здійснити відшкодування не є безумовним і буде предметом спору.

  1. Нарахування та стягнення штрафних санкцій зі страхової компанії за договором добровільного страхування майна (КАСКО).

З страховика за договором КАСКО можна заявити вимоги, щодо стягнення пені, інфляційних та 3 % річних.Нарахування пені передбачено статтею 992 Цивільного кодексу України, яка говорить, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. У зв’язку з цим, у кожному окремому випадку потрібно детально досліджувати положення договору, укладеного між страховиком та страхувальником, так як усі умови їх відносин зазначаються саме в цьому документі.

Читайте також: Законний спосіб затягнути з виплатою страхового відшкодування, який використовують усі страхові компанії

Як правило, страховики обмежують розмір пені та строк її нарахування до мінімального рівня для того, щоб не нести додаткових витрат у випадку прострочення виплати. Наприклад, можна зустріти положення договорів, які вказують, що страховик за прострочення строку виплати сплачує страхувальнику 0,01 % річних від суми невиплаченого відшкодування, або строк нарахування пені становить один місяць з моменту прострочення. Такі умови договору суттєво зменшують рівень відповідальності страхових компаній.

Підсумовуючи викладене, можна прийти до наступних висновків, що за прострочення виконання зобов’язання з відшкодування шкоди можна нарахувати додатково: страховику, який застрахував відповідальність винної особи – пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні та 3 % річних з моменту закінчення 90 денного строку з моменту подачі заяви на виплату відшкодування; винуватцю в ДТП – інфляційні та 3 % річних з моменту, коли рішення про притягнення винної особи до відповідальності набере законної сили; страховику за договором КАСКО – пеню, інфляційні та 3 % річних на умовах визначених договором добровільного страхування майна.

189 Просмотров