Право на проживання колишнього члена сім’ї припиняється судом за позовом власника житлового приміщення
lukk-snepper-uks-ukselukk-69448201

«Право на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна, відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України». До такого висновку прийшов у своїй постанові Верховний Суд України, розглядаючи заяву про перегляд судових рішень ухвалених судами апеляційної та касаційної інстанції (Правова позиція ВСУ від 15 травня 2017р. у справі № 6-2931цс16).

У справі, яка переглядалась, власник майна (мати) звернулась до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житлом, шляхом виселення з будинку та зняття з реєстрації її невістки, яка зі згоди позивачки поселилась у будинок, що належить їй на праві приватної власності, проте після розірвання шлюбу із її сином тривалий час у ньому не проживає та спільного господарства із позивачкою не веде. Невістка подала зустрічний позов щодо вселення її у спірне житло.

Суд першої інстанції задовільнив первісний позов, проте суди апеляційної та касаційної інстанцій відмовили матері та вселили невістку у її будинок.

Читайте також: Правова позиція ВСУ: Особливості переривання перебігу строку позовної давності

ВСУ прийшов до висновку, що ст. 64156 ЖК УРСР  та ст. 405 ЦК України були неправильно застосовані судами апеляційної та касаційної інстанцій, і рішення ухвалене на користь невістки є помилковим. У подібних правовідносинах слід застосовувати ч. 2 ст. 406 ЦК України – припинення сервітуту, і тому рішення суду першої інстанції при виселення невістки є правильним.

Отже, якщо колишній член сім’ї відмовляється у добровільному порядку виселитись зі житлового приміщення, в якому фактично не проживає, то власнику житла слід подати позов до суду про виселення колишнього члена сім’ї з підстав викладених у ч. 2 ст. 406 ЦК України, а саме «припинення сервітуту».

268 Просмотров