Відповідальність роботодавця за несвоєчасну видачу трудової книжки

Нерідко виникають обставини, за яких, працівнику в день звільнення не видають копію наказу про звільнення та оригінал трудової книжки, з відповідними записами про роботу. Це в свою чергу ускладнює працевлаштування працівника та іншого роботодавця.

Чинним трудовим законодавством України передбачено різні інститути запобігання порушення прав працівників та відшкодування останньому завданої шкоди є стягнення середнього заробітку в таких випадках. Серед них, КЗпП передбачено стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, – власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, роботодавець, не видаючи у день звільнення працівника трудову книжку, порушує вимоги трудового законодавства, тим самим, перешкоджає працівнику у реалізації гарантованого Конституцією України права на працю та позбавляє його можливості подальшого працевлаштування, що в свою чергу, призводить до фінансових труднощів та непорозумінь в сім’ї.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Читайте також: Законодавче врегулювання інституту корпоративних договорів та безвідкличної довіреності

За правилами п.4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, – при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки:

  • ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
  • ст. 117 КЗпП України, якою регулюється питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,зазначені в  ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як зазначає Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своєму рішенні від 16.01.2008 року «Про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, витрат на правову допомогу», – вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідає нормам чинного законодавства, а саме положенню ст. 117 КЗпП України.

За змістом п.32 Постанови пленуму ВСУ за №9 від 06.11.1992 року, – Оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі та за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи – невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два мiсяцi роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, за час затримки видачі трудової книжки, роботодавець сплачує на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто за період невидачі трудової книжки. Викладені норми, свідчать що середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки розраховується за правилами загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи та множенням на кількість днів затримки.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до постави Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 при проведенні розрахунку потрібно використовувати саме робочі дні. Звідси, формула обрахунку середнього заробітку за несвоєчасну видачу трудової книжки виглядатиме наступним чином:

(Сума заробітної плати за останні два робочі місяці / на суму відпрацьованих днів за останні два робочі місяці) * на кількість робочих днів періоду затримки видачі трудової книжки.)

Підсумовуючи зазначимо, що передбачена Законом можливість стягнення середнього заробітку за несвоєчасну видачу трудової книжки є важливою гарантією захисту прав працівників та є превентивним засобом щодо недопущення порушення трудового законодавства.

827 Просмотров