26 квітня 2017 року прийнято Поставу КМУ „Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Вперше, проект постанови КМУ щодо перевірок у сфері праці, був оприлюднений ще на початку року, однак після його обговорення з державними органами, Державна регуляторна служба визнала цей проект таким, що не відповідає засадам регуляторної політики, і запропонували Державній інспекції України з питань праці доопрацювати його.
Сьогодні маємо доопрацьовану та прийняту Постанову КМУ “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України, та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, метою якої – є забезпечення виконання положень статті 259 КЗпП, Конвенції МОП №81, а також забезпечення реалізації делегованих органам місцевого самоврядування повноважень у сфері праці.
Згідно з вищезазначеною Постановою головними пріоритетами інспекторів праці визначені профілактична робота та консультування роботодавців, державний контроль за дотриманням законодавства про працю, який здійснюватиметься у формі проведення інспекційних відвідувань і невиїзних інспектувань Держпраці, та її територіальних органів, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, а для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва – двох робочих днів.
Інспекційні відвідування проводитимуться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4—7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією:
Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;
ДФС та її територіальних органів про:
– невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
– факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
– факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
– роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
– роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
– роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
– роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;
– працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
– роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України “Про відпустки”);
– роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
– роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
– роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
