Колективний договір:  кому потрібен більше – роботодавцю чи Держпраці?

Колективний договір – це нормативно-правовий договір, що укладається на виробничому рівні між роботодавцем і найманими працівниками з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів суб’єктів соціального партнерства. Відповідно до ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, ухвалених сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин та узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Враховуючи зміст колективного договору, багато хто з роботодавців вважає його пережитком радянського минулого та відмовляється від нього. Ну, дійсно, кому на підприємстві потрібен документ, де йде мова про захисний одяг та згущене молоко? Та й порядок укладення колективного договору досить складний: починаючи з обговорення трудовим колективом і закінчуючи реєстрацією в органах місцевого самоврядування, що стає ще однією причиною відмовитися від такого документу.
Однак, інспектори Держпраці не розділяють такі прогресивні настрої роботодавців та згадують про Закон України «Про колективнi договори i угоди», а саме статтю 2 вказаного закону – колективний договiр укладається на підприємствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форми власностi й господарювання, якi використовують найману працю i мають право юридичної особи.

Пропонуємо розібратися, чи потрібен цей документ, та хто з нього має користь: роботодавець чи інспектор Держпраці.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Умови колективних договорiв, що погіршують, порiвняно з чинним законодавством, становище працiвникiв – є недiйсними. Їх забороняється включати до договорів.
Тож якщо на підприємстві вже укладено Колективний договір, контролюючі органи приділяють йому особливу увагу: перевіряють, чи виконуються його умови, чи не порушуються договором права працівників.
На осіб, які представляють власника або уповноважений ним орган чи профспілки, або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 1700,00 грн.). Вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.
У випадку, якщо на підприємстві не укладено колективний договір (або ж не зареєстровано в передбаченому законодавством порядку, що для контролюючого органу одне і те ж), це є одним із «порушення інших вимог трудового законодавства», за що контролюючими органами накладається штраф у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (станом на 2019 рік 4 173,00 грн.).

Однак, поспішаємо заспокоїти схвильованих роботодавців, які кинулися перевіряти наявність та зміст Колективного договору у себе на підприємстві – є механізм, що дозволяє не укладати договір.
Така можливість передбачена мiжнародними правовими нормами, зокрема, Конвенцiєю Мiжнародної організації працi № 98 «Про застосування принципiв права на органiзацiю i ведення колективних переговорiв» (стаття 4), яка ратифiкована Україною, та Рекомендацiєю Мiжнародної організації працi № 91 (р. II, п. 2), які визначають укладання колективного договору на добровiльних засадах.
Для врегулювання питання про необхідність укладення колективного договору мають відбутися збори трудового колективу підприємства, на які потрібно винести питання доцільності укладання колективного договору.
За результатами голосування трудовий колектив може прийняти рішення про відмову від укладення колективного договору. Для цього у Протоколі зборів необхідно відобразити прийняття такого рішення. Даний Протокол підписується уповноваженою особою трудового колективу.
Наявність такого Протоколу є законною підставою для неукладення колективного договору, та звільняє підприємство й роботодавця від усіх можливих негативних наслідків відсутності затвердженого Колективного договору.

Враховуючи вищевикладене, колективний договір є ще одним із інструментів натиску з боку контролюючих органів на роботодавця, не дивлячись на те, що сам документ вже давно не цікавий ні працівникам, ні самому роботодавцю.
Тож радимо зважити всі “за та проти” колективного договору на підприємстві. При цьому, який би варіант не обрав роботодавець, радимо залучати юриста як до процесу розробки та реєстрації договору, так і до відмови від колективного договору.

2609 Просмотров