Чи настав кінець епохи інспекційних відвідувань Держпраці?

14 травня Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято Постанову у судовій справі № 826/8917/17, якою визнано нечинною постанову КМУ «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”» № 295. Отже, пропонуємо розібратися: що ж насправді значитиме для роботодавця така начебто «радісна» звістка.
Нагадаємо, шо не так давно Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2018 р. у справі № 826/8917/17 було винесено на користь КМУ і Постанову «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”» № 295 не визнали протиправною. То ж виникла подвійна судова практика, яка на нашу думку обов’язково перейде на розгляд Верховного Суду.
Але поки всі будуть чекати думки Верховного Суду, необхідно готуватися до ймовірних «перевірок» Держпраці в межах ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що не є тотожним інспекційним відвідуванням за Постановою №295. Так в чому ж недолік скасування? Давайте розбиратися.

По-перше, станом на сьогодні відсутній спеціальний порядок здійснення перевірок Держпраці.

У зв’язку із скасуванням Постанови КМУ «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”» № 295, контролюючий орган вимушений керуватися нормами ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», однак, такий закон є загальним та жодним чином не регламентує порядок здійснення перевірки роботодавця інспекторами Держпраці.
Такий закон надає можливість ігнорувати інспекторам Держпраці деякі обов’язкові аспекти перевірки роботодавця. Наприклад, станом на сьогодні жодним документом (в тому числі ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності») не передбачено норми, яка зобов’язує контролюючий орган уніфікувати всі посвідчення інспекторів в єдиний реєстр (як було за Постановою №295), а у випадку відсутності такого посвідчення в уніфікованому реєстрі – роботодавець може не допустити інспектора до перевірки. Тобто, зникла Постанова № 295, зниклі і декі права роботодавця щодо недопуску.

По-друге, ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не є досконалим та має ряд прогалин (не на користь роботодавця).

Стаття 7 вищевказаного Закону передбачає стадію перевірки – «складання результатів перевірки» . Однак, дана стаття не має порядку і строку складання заперечень на акт перевірки та оскарження припису, що не є на користь роботодавця.
Окрім того, не прописана стадія «дії роботодавця до початку перевірки», тобто – що і як повинен робити роботодавець перед допуском до перевірки, що дозволяє інспекторам скористатися статтею 4 вищевказаного Закону та реалізувати виключно власні повноваження.
Стадія «оскарження припису» має загальний характер та взагалі не має строку, який би дисциплінував керівника територіального органу Держпраці та саму Держпраці України у випадку адміністративного оскарження.
Отже, відсутність спеціального порядку здійснення перевірки погіршує становище роботодавця, оскільки зникли права за допомогою яких, він міг дисциплінувати контролюючий орган до/під час/після перевірки.

По-третє, скасовані норми, які надавали додаткові права роботодавцю під час інспекційного відвідування.

Вище ми згадуємо про відсутність деяких прав роботодавця у зв’язку із скасуванням Постанови №295, однак пропонуємо розібратися деталізовано у ризиках роботодавця до/під час/після перевірки контролюючого органу.
Станом на сьогодні, всі права роботодавця регламентовані ст. 10 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Дана стаття, на жаль, не є досконалою та не передбачає права роботодавця :
– не допускати до проведення інспекційного відвідування, у разі якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення, інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню;
– перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов’язки.
У зв’язку із даною прогалиною, зменшився обсяг механізмів захисту роботодавця, а отже підстав для оскарження так само поменшало, що не є на користь роботодавця. Рекомендуємо в індивідуальному порядку звернутися до Держпраці України із запитом з метою роз’яснення щодо реалізації вищевказаних прав роботодавця, оскільки такі права надають додаткові інструменти захисту під час перевірки та можуть скасувати не один мільйон штрафу.

Отже, кінець епохи інспекційних відвідувань Держпраці настав, однак кінець перевіркам не настав. Що змінилось? Змінилась назва контролю за роботодавцем та поменшало прав роботодавця. А тому, чекаємо позицію Верховного Суду щодо рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/8917/17 або нової досконалої норми, яка регламентує порядок перевірки із врахуванням інтересів бізнесу.

2673 Просмотров