Стягнення безпідставно набутих коштів

Виходячи з правопорядку нашої держави, якому властиве існування та нормативне регулювання позадоговірних зобов’язань, що виникають з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави та звернень клієнтів випала нагода щодо написання даної статті.

Адже, згідно із частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Також особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення цивільного кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та інших елементів кондикційного зобов’язання. З огляду ст. 1212 ЦК суб’єктами в кондикційному зобов’язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов’язанні має право вимоги та виступає кредитором, а з іншого, — набувач майна, який виступає боржником, але станом на час вирішення по суті кондикційної вимоги може й не володіти майном у натурі, адже ч. 2 ст. 1213 ЦК передбачає обов’язок набувача в разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Особливістю матеріального об’єкта кондикційного зобов’язання є його універсальність — таким об’єктом може бути будь-яке майно: як індивідуально-визначене, так і визначене родовими ознаками, у тому числі й грошові кошти.

Купівля та продаж корпоративних прав та проведення реєстрації змін учасників (засновників) Товариства

Але ст. 1215 ЦК передбачає винятки — не підлягають поверненню безпідставно набуті:

  1. заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
  2. інше майно, якщо це встановлено законом.

Протягом останніх років у нашій державі поширилась практика виплати фізичним особам заробітної плати, пенсії, різних видів грошових допомог із залученням банків, що здійснюють відповідні операції за банківським рахунком відповідної особи. Банки, зокрема, зараховують на рахунок кошти, належні особі від роботодавця чи іншого суб’єкта, який фактично нараховує грошові виплати, та забезпечують одержання фізичною особою готівки.

Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду у спорі про стягнення безпідставно набутих коштів (справа 6-122 цс14) зазначається, що ст..1212 ЦК України, як підстава для задоволення позову, може застосовуватись лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунутим з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер стосунків між сторонами виключає можливість застосування судом до них положень частини першої ст.1212 ЦК України, у тому числі зобов’язання повернути майно потерпілому та дані правові висновки з підстав застосування окремих норм права є обов’язковими при розгляді справ в судах, такого ж рішення дійшов і Дарницький районний суд м. Києва у справі №753/14874/16-ц від 19.03.2018 року, рішенням якого було відмовлено у стягненні безпідставно набутих коштів, з огляду на таке, що між сторонами був присутній договірний характер стосунків також судом не встановлено факту недобросовісного набуття отриманих коштів, які є оплатою за надані послуги, як не встановлено й наявності рахункової помилки, то відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню зазначена сума не підлягає.

Аналогічне ж рішення прийняв і Голосіївський районний суд м. Києва у справі №752/11485/17 від 11.06.2018 року, рішенням якого також було відмовлено в стягненні безпідставно отриманих коштів. В даній справі Позивач стверджував, що направлені кошти мають бути повернені як безпідставно отримане майно, бо начебто були сплачені за якісь послуги, проте не заперечував, що сплата відбулась добровільно та за відсутності рахункової помилки, про що не заперечував і Відповідач, що дані кошти були ним отримані, але отримані саме як матеріальна допомога до існування. Суд, вивчивши усі подані докази дійшов рішення відмовити у стягненні з огляду на те, що згідно ст.1215 ЦК України заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, враховуючи вищевикладене та виходячи з судової практики, можна зробити висновок, що суди неоднозначно застосовують вищевказані норми при розгляді справ, а саме у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування судом положень ст.1212 ЦК, так і виключається можливість повернення майна (коштів) , якщо наявні підстави, згідно із ст.1215 ЦК України.

976 Просмотров