201924.11
Банкрутство фізичних осіб, новий інструмент вирішення боргових проблем

21 жовтня 2019 року набрав чинності новий Кодекс України з процедур банкрутства (далі- Кодекс), безпосередньо яким запроваджується інноваційний інститут банкрутства фізичних осіб.
Враховуючи реалії сьогодення, а саме: нестабільну економіку України, низькі зарплати, інфляцію та коливання курсу валют, що призвело до зубожіння та закредитованості населення, якому не під силу самостійно розплатитись з боргами. Саме через такі прикрі обставини і виникає потреба в можливості оголошення банкрутом фізичної особи, тобто звичайного громадянина.

Хто може скористатись процедурою банкрутства?

Винятково особа, яка вважає себе банкрутом може подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч.1 ст. 115 Кодексу). Цікавим є те, що кредитор (той кому фізична особа винна кошти) не має права за жодних обставин ініціювати таку процедуру банкрутства, навіть якщо є безспірна заборгованість.

Заява подається до господарського суду за місцем проживання такої фізичної особи. Під час подання цієї заяви до суду, боржник повинен поінформувати його про здійснення ним операцій, які проводились відносно його рухомого та нерухомого майна протягом останнього року. У разі прийняття судом заяви, призначається арбітражний керуючий.

Варто зазначити, що початок процедури банкрутства ФО можливий, якщо:

  • розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (тобто, сума боргу перед кимось складає: 125 190 грн.)
  • боржник припинив погашати борги у розмірі понад половини місячних платежів за кожним із кредитних зобов’язань впродовж двох місяців (тобто, заборгованість більше ніж 50% двох місячних платежів);
  • була винесена постанова про відсутність у боржника майна, за рахунок якого можна погасити борг перед кредиторами (тобто відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого можна покрити борги)
  • існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності)

Важливо: До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Яким чином може відбуватися сама процедура банкрутства?

Події можуть розвиватися двома шляхами:

  • Боржник намагається досягнути згоди з кредиторами щодо плану реструктуризації боргу, який розроблятиметься з метою відновлення платоспроможності боржника, строк виконання цього плану не може перевищувати 5 років;
  • У разі, якщо впродовж 120 днів після відкриття провадження у справі, боржник і кредитори не домовилися про план реструктуризації, суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом та вводить процедуру погашення боргів боржника.

Після завершення такої процедури, усі борги списуються, навіть у тих випадках, коли для повного розрахунку з кредиторами не вистачило майна боржника (ліквідаційної маси).

Переваги та недоліки процедури банкрутства.

Основними перевагами є, те що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, припиняється нарахування штрафних санкцій та відсотків за зобов’язаннями. Так само, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язань, під час дії мораторію. А також, арешт майна та інші обмеження щодо боржника накладаються виключно судом в рамках справи про банкрутство. Податковий борг, який виник протягом трьох років до дня винесення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується в процедурі реструктуризації боргів боржника.

У результаті такої процедури, усі борги, крім боргів по аліментах і нанесення шкоди здоров’ю або життю, будуть вважатися погашеними після процедури банкрутства, припиниться нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій. Накладення арештів та інших обмежень щодо розпорядження майном поза процедурою банкрутства не допускається.

Проте існує ряд недоліків, про які потрібно пам’ятати у разі виявлення бажання щодо початку процедури банкрутства. Процедура передбачає, що протягом п’яти років після банкрутства таким фізичним особам заборонено повторно ініціювати банкрутство, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому кодексом. Також особа-банкрут зобов’язана перед укладенням кредитних договорів, позики, поруки чи застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких угод. Банкрут також не може вважатися з бездоганною діловою репутацією протягом трьох років після визнання його банкрутом.

А також, за умовами Кодексу будуть піддаватись сумніву угоди, які укладались боржником до початку процедури банкрутства. Тобто, якщо незадовго до процедури банкрутства майно відчужувалось або переписувалось на близьких людей, такий боржник не зможе скористатись цією процедурою.

Аналогічно, якщо боржник просить визнати себе неплатоспроможним, але в цей час у його родичів і близьких наявні великі статки, то процедура банкрутства до такої людини також застосовуватись не буде.

ВАЖЛИВО, що на близьких родичів позичальника не покладається відповідальність стосовно його заборгованості.

Підсумовуючи, можна дійти висновку, що Кодекс України з процедур банкрутства врегульовує давно назрівшу проблему банкрутства фізичних осіб, а на скільки якісно, покаже тільки час та практика.

4204 Просмотров