Законодавче врегулювання інституту корпоративних договорів та безвідкличної довіреності

12 березня 2018 року Президент України підписав Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», прийнятий 06 лютого 2018 року Верховною Радою України, який набирає чинності з 17 червня 2018 року.

Зазначений Закон має забезпечити учасниками товариств комфортний правовий простір для врегулювання своїх відносин, зменшити ризики захоплення контролю над товариством і змови окремих груп учасників проти інших. Ним запроваджуються сучасні принципи корпоративного регулювання створення і ведення бізнесу або виходу з нього.

Зокрема, Закон вводить поняття корпоративного договору (надалі – договір), встановлює можливість видачі безвідкличної довіреності за корпоративними правами.

Поняття корпоративних договорів в Україні не є чимось новим, адже існує ще з моменту прийняття Закону України «Про господарські товариства», а саме – договори між акціонерами. Проте, із прийняттям Закону України  «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», корпоративний договір повинен вирішити проблемні питання між учасниками товариства та правильно організувати взаємодію в товаристві.

Відповідно до Закону України  «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» договір про корпоративне управління укладається у письмовій формі, а підписи сторін такого договору мають бути посвідчені у встановленому Законом порядку.

Разом з тим, Закон України  «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»не регламентує, який саме «встановлено порядок» посвідчення підписів, що застосовується до цього конкретного випадку. Ймовірно, законодавець має на увазі нотаріальне посвідчення підписів за аналогією з нормою, що встановлена у пункті 9 частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», відповідно до якої дійсність підписів в установчому документі юридичної особи має бути нотаріально посвідчена.

Сторонами корпоративного договору можуть бути учасники ТзОВ/АТ, а також треті особи — кредитори господарського товариства. Тобто, фактично легалізована можливість впливу на управління товариством особами, які не є його учасниками. При цьому, стороною корпоративного договору не може бути керівний орган господарського товариства або саме господарське товариство.

Читайте також:Як боржнику банку не сплачувати виконавчий збір?

Між учасниками (кредиторами) ТзОВ/АТ корпоративний договір може бути укладено в силу закону, тобто незалежно від того, передбачене право на укладення такого договору у статуті товариства чи ні.

Корпоративним договором можна встановити спосіб  голосування, погодити придбання частки за визначеною ціною, отримання відчужених часток.

Також, можуть бути перелічені умови, за яких учасник товариства має право або зобов’язаний продати або придбати частку;способи забезпечення та заходи цивільно-правової відповідальності сторін за порушення договору.

У свою чергу, порушення договору про корпоративне управління не є підставою для визнання недійсними рішення органів ТзОВ чи АТ.

Так, корпоративний договір, який встановлює обов’язок учасників голосувати згідно з вказівками органів управління Товариства, є нікчемним. Інформація про договір є конфіденційною. Порушення договору щодо придбання або відчуження частки за визначеною ціною об’єктивно приведе до судового розгляду справи про примусове виконання договору.

Разом з тим, порушення умов договору не може бути підставою для визнання недійсними рішень органів управління товариств.

Слід зазначити, що укладення корпоративного договору є правом, а не обов’язком засновників ТзОВ, а умови такого договору є обов’язковими тільки для осіб, які його уклали.

Простими словами, корпоративний договір – це документ, за яким учасники товариства домовляються взаємодіяти один з одним, а також із Товариством у певний спосіб. Поряд зі Статутом ТзОВ (ТДВ) такий договір встановлює правила гри для засновників (учасників).

Відтак, якщо Статут товариства є публічним документом, то корпоративний договір – конфіденційний, внутрішній документ.

Ще однією новацією корпоративних правовідносин, якої раніше у корпоративному законодавстві України не було, є безвідклична довіреність.

До прийняття проекту Закону України  «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» безвідклична довіреність могла бути видана на конкретний строк на підставі частини 4 статті 249 ЦК України у випадках, коли це прямо передбачено Законом.

Єдиний такий випадок було передбачено статтею 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», відповідно до якої забудовник має право на час дії договору видати безвідкличну довіреність управителю на право делегувати третім особам функції забудовника у випадку порушення останнім умов договору з управителем.

З початком дії нового Закону, безвідклична довіреність видається для виконання або ж забезпечення виконання зобов’язань учасників, які виникли внаслідок укладання корпоративного договору, зокрема щодо права на частку в статутному капіталі або повноважень учасника, і має бути обов’язково нотаріально посвідченою.

Правова природа безвідкличної довіреності має змішаний характер. З одного боку, видача довіреності є фідуціарним правочином (тобто таким, який базується на особливо довірчих відносинах між суб’єктами, які їх вчинили). З іншого — після видачі довіреності довіритель навіть за наявності волі скасувати її дію обмежений у цьому.

На відміну від «звичайної довіреності», безвідклична, насамперед захищає інтереси повіреного, а не довірителя.

Так, провідною функцією безвідкличної довіреності є забезпечення виконання зобов’язання. Наприклад, коли сторони корпоративного договору домовились голосувати на загальних зборах певним способом, одна сторона видає другій стороні безвідкличну довіреність на голосування від її імені на загальних зборах учасників товариства. Якщо сторони домовилися утриматись від відчуження своїх часток у статутному капіталі, вони можуть обмінятися безвідкличними довіреностями на здійснення дій, пов’язаних з відчуженням таких часток.

Безвідкличний характер довіреності не означає, що довіритель не має права її припинити, якщо представник порушить права й інтереси довірителя.

Якщо виникла суперечка стосовно припинення безвідкличної довіреності та відмови від неї учасника-довірителя, скасувати таку довіреність може суд.

Безвідкличну довіреність посвідчують нотаріально. Її не можна передоручити іншій особі. Вона припиняється, коли припинилося зобов’язання, для виконання або забезпечення виконання якого її видали.

Підсумовуючи наведене, вважаю, що з прийняттям Закон України  «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», інститут безвідкличної довіреності зможе забезпечити вищий рівень надійності операцій з продажу корпоративних прав (часток, акцій) та інших правочинів, у яких повірений прагне отримати впевненість в остаточності намірів учасника або акціонера, а корпоративні договори стануть ефективним інструментом  управління бізнесу та врегулювання відносин між їх сторонами.


606 Просмотров