Дитяче насильство: як захистити себе і свою дитину та не стати заручником ситуації?

Наріжним каменем морально здорової, правосвідомої сім’ї та суспільства є нормальне ставлення до дітей. Адже саме діти − майбутнє кожної країни.

На превеликий жаль, протягом останніх років в Україні, а також у всьому світі, тема педофілії та вчинення насильства над дітьми починає набирати кожний день − все більших обертів.

«У світі три чверті дітей у віці від 2 до 4 років зазнають насильства від батьків – ЮНІСЕФ»; «Близько 70% українських дітей стикалися із цькуванням – ЮНІСЕФ»; «З початку року в Україні через сексуальне насильство потерпіли понад 4,5 тисячі дітей – поліція»; «4 − річна дівчинка, яку ледве вивели з алкогольної коми, перебуває у тяжкому стані»; «В Умані на вулиці скоїв напад на 15 − річну і під загрозою вбивства зґвалтував її» «Хто боїться реєстру педофілів? Ґвалтують коханці, вітчими, співмешканці й навіть батьки».

Ні, це не назви художніх книг. Це далеко не вичерпний перелік заголовків статей ЗМІ, що кожного дня ми маємо змогу бачити на екранах своїх гаджетів та телевізорів.

Як вберегти найцінніше, що може бути у нашому житті − наших дітей, їх здоров’я та щасливе майбутнє? Як посилити боротьбу із явищами, що є передумовами насильства над дітьми? І взагалі, як розпочати «ефективну боротьбу» з такими страшними вчинками та забезпечити законні інтереси наших дітей?

Насамперед, слід звернути увагу на нормативне регулювання даного питання, яке регулює та гарантує ефективне забезпечення від потерпання такого явища як «жорстокого поводження з дитиною», що, власне, включає в себе будь – які форми фізичного, психологічного, сексуального, економічного та домашнього насильства над дитиною.

Зокрема, дане питання регулюється наступними нормативно − правовими актами:

1) Закон України « Про охорону дитинства» від 21 квітня 2001 року № 2402 – ІІІ;
2)Закон України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» від 7 грудня 2017 року №2229- VIII;
3) Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2009 N 3131/386 «Щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім’ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї»;
4) Конвенція про права дитини (ратифіковано Україною 27 лютого 1991 р.);
5) Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми; дитячої проституції і дитячої порнографії (ратифіковано Україною 3 квітня 2003 р,);
6) Конвенція про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182 Міжнародної організації праці (ратифіковано Україною 5 жовтня 2000 р.);
7) Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства;

Що слід пам’ятати особам, які постраждали від вчинення наруги над ними, або тим, хто став очевидцем цього. Насамперед відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку.

Серед пріоритетних прав, про які кожна особа повинна пам’ятати є:

1. Звернення особисто або через свого представника до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
2. Право на конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист персональних даних;
3. Право на відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством;
4. Право на своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов’язані з ізоляцією кривдника або його звільненням.

Якщо ж особа є потерпілою вона може звернутися до:
1) центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
2) притулку для дітей;
3) центру соціально-психологічної реабілітації дітей;
4) соціально-реабілітаційного центри (дитячі містечка);
5) центру соціально-психологічної допомоги;
6)територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Також, законом передбачено ряд спеціальних заходів, що застосовуються до кривдників, які є винуватцями у вчиненні домашнього насильства.

До таких заходів належить: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

У чому полягає різниця між останніми, та як застосовується кожен спеціальний захід щодо кривдники відповідно до норм законодавства.

Терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання чи перебування постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання чи перебування постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. В даному випадку немає значення чи є кривдник власником того чи іншого місця проживання, він зобов’язаний залишити його.

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків строком до 10 діб.

Обмежувальний припис полягає у:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

1) постраждала особа або її представник;
2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Про видачу останнього кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

Уповноважений підрозділ органу Національної поліції України бере на профілактичний облік кривдника, з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства на встановлений законодавством строк, і проводить з ним профілактичну роботу.

З метою запобігання повторного вчинення домашнього насильства та забезпечення виконання програми для кривдника дитину-кривдника може бути тимчасово влаштовано до родичів, у сім’ю патронатного вихователя або до установи для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

Виконання програм для кривдників забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання. Кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

На превеликий жаль, практика свідчить, що наявність такої кількості здавалось би «ефективних до застосування» заходів, не впливає на рівень зменшення випадків вчинення насильства над дітьми. Але, проінформований − значить озброєний!

3676 Просмотров