«Розумні» контракти та криптовалюта в Україні: реалії та перспективи розвитку
Omani-pro-rozumni-kontrakti

Інноваційні проекти та революційні технології стали невід’ємною частиною життя людства у 21 столітті. Вони увійшли у всі сфери повсякденної та ділової діяльності від розваг до фінансів та операцій з нерухомістю.

Осторонь від новітніх технологій до останнього часу залишалася юриспруденція. Законодавство більшості країн світу, в тому числі України, не встигає адаптуватися до умов сьогодення та дуже часто залишається на крок позаду.Так, поза межами законодавчого врегулювання залишаються актуальні питання розрахунків за допомогою криптовалюти та укладення так званих «розумних» контрактів.

Термін «розумні» (або «смарт») контракти було введено в обіг ще у 1996 році, проте, до останнього часу він дуже рідко застосувався на практиці. Це свого роду комп’ютерний алгоритм, який визначає умови виконання сторонами зобов’язань, а також порядок такого виконання. При цьому розрахунки здійснюються за допомогою криптовалюти або активів, що знаходяться у власності сторін угоди, та автоматично списується з балансу одного із учасників при настанні обставин, визначених угодою (настання строку оплати, підтвердження факту передачі товару тощо).

Крім того, «смарт»-контракти дають сторонам можливість автоматично застосовувати та виконувати положення про штрафні санкції у випадку порушення угоди.

У вересні 2017 року в Україні було, вперше у світі, реалізовано електронну трансатлантичну угоду щодо міни нерухомості на криптовалюту Etherеum з використанням «смарт»-контракту блокчейну Etherеum.

Такого роду угода дала можливість говорити про Україну як про країну з одним із найбільш розвинутих правових механізмів регулювання операцій з використанням електронних технологій та криптовалюти.

Загальні принципи договірних відносин в Україні визначено Цивільним та Господарським кодексами України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі. Правочин не може бути визнано недійсним у зв’язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

Основним законом, що регулює електронний документообіг, є Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», який визначає основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів. Норми даного Закону визначають, що електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Також визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Дані норми дають можливість визначити правовий статус укладеного в електронній формі договору та наділити його сторін такими самими правами і обов’язками, які б вони мали, уклавши договір у паперовій формі.

Український бізнес все частіше використовує у своїй діяльності платформи електронного документообігу тим самим спрощуючи свою господарську діяльність та усуваючи необхідність у зберіганні даних у паперовому вигляді.

Усі вищевказані норми дали можливість реалізувати процедуру укладення «розумного» контракту щодо об’єкту нерухомості, розташованого на території України.

Звичайно, українське законодавство з цього приводу не ідеальне і створює чимало перешкод у реалізації механізму електронних документів у повній мірі, зокрема це стосується надмірної монополізації нотаріусів над діями по засвідченню певних документів. Наразі для реалізації угоди або посвідчення часу пред’явлення (публікації) документу в базах електронного документообігу є обов’язковим.

Читайте також: ВСУ: Після спливу 6-місячного строку пред’явлення вимоги поруки припиняється лише в певній частині

Окремої уваги заслуговує і питання проведення розрахунків за допомогою криптовалюти варто зазначити, що досьогодні Національний Банк України не може остаточно визначитися із правовою природою криптовалюти та не визнає її платіжним інструментом (лист НБУ від 08.12.2014  № 29-208/72889).

НБУ зазначає, що випуск віртуальної валюти не має будь-якого забезпечення та юридично зобов’язаних за нею осіб, не контролюється державними органами влади жодної із країн, а тому діяльність з купівлі-продажу криптовалюти за долари США або іншу іноземну валюту має ознаки функціонування так званих «фінансових пірамід» та може свідчити про потенційну залученість у здійсненні сумнівних операцій відповідно до законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Враховуючи збільшення попиту суспільства до криптовалют в Україні та у всьому світі на розгляд до Верховної ради України було подано два законопроекти: «Про обіг криптовалюти в Україні» та «Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні», основною метою яких є визначення правового статусу криптовалюти та врегулювання її обігу.

Кожен із цих законопроектів визначає криптовалюту лише як об’єктом права власності, який може виступати засобом міни, а не як офіційну валюту, яка зможе офіційно застосовуватися при укладенні контрактів.

Проте, варто зазначити, що ані дані законопроекти, ані будь-які інші не обмежують обіг криптовалюти в Україні, що дає можливість цілком законно використовувати її як об’єкт договорів міни, як це і було реалізовано при укладенні вищевказаного контракту щодо міни нерухомості на криптовалюту.

Отже, в Україні, хоч і не в повній мірі, але реалізовано механізм використання електронних договорів з наданням їм правового статусу, що дозволяє бути впевненим у дійсності таких угод незалежно від платформи, на якій вони укладені. Сподіваємося, що усі ініціативи у цій сфері знайдуть своє відображення на законодавчому рівні, що дасть можливість значно спростити та видозмінити договірні відносини в Україні та вивести їх на новий рівень – рівень майбутнього.

178 Просмотров