Як обмежити боржнику виїзд за межі України
70234_559cf6f27fe61559cf6f27fe99_(1)

До боржника, що ухиляється від виконання судового рішення може бути застосовано такий засіб впливу, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України. Питання щодо накладення такого обмеження вирішується виключно судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця. Такий порядок встановлений Цивільним процесуальним кодексом України. Право державного виконавця звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження божника у праві виїзду за межі України передбачено, окрім Цивільного процесуального кодексу, Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» та Законом України «Про виконавче провадження». Однак, як показує практика, державні виконавці не завжди готові виконувати весь обсяг роботи, перекладаючи частину обов’язків на стягувачів чи їх представників.

Процес реалізації такої процедури деталізується у Листі Верховного суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

В першу чергу ВСУ звертає увагу, що тимчасове обмеження виїзду закордон може застосовуватися лише на етапі виконання судових рішень, а не в порядку забезпечення позову.

На увагу заслуговує також вказівка, що, так як інші процесуальні кодекси  не містять відповідних норм у розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень, то ст. 377-1 ЦПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб). Якщо на підставі вироку судом було видано виконавчий лист про майнові стягнення, питання обмеження права боржника за цим листом на виїзд з України вирішуються за ст. 377-1 ЦПК.

Дуже часто суди відмовляють виконавцям на підставі неправильності оформлення подання. Розглянемо детально вимоги до змісту та оформлення подання.

Подання повинно містити:

а) найменування суду, до якого направляється подання;

б) реквізити виконавчого документа, який перебуває на виконанні;

в) реквізити виконавчого провадження;

г) прізвище, ім’я та по батькові особи (боржника), дату народження (число, місяць, рік);

ґ) підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань.

У поданні мають бути визначені: заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити. У разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа зазначаються вид паспортного документа (для громадян України – дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи моряка тощо; для іноземців та осіб без громадянства – паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), його серія та номер, а також найменування та місцезнаходження державного органу, до якого повинен надсилатися вилучений паспортний документ.

До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов’язань боржником.

Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, з яким звертався до суду державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1 ст. 377-1 ЦПК має погоджуватися з начальником відділу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (суб’єкт подання). Такі подання зауважень не викликають.

Закон не допускає випадків погодження подання іншою, окрім начальника (виконуючого обов’язки начальника), посадовою особою органів ДВС.

Важливе значення набуває питання визначення поняття “ухилення” боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, оскільки в законодавчих актах його значення не розкрито і суди часто звертають увагу на «недоведеність факту ухилення боржника від виконання рішення»

Ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об’єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб’єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання – має змогу виконати зобов’язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов’язання заходів визначається судом. У судовій практиці трапляються приклади мотивування судових рішень про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють “необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів”.

Саме невиконання боржником самостійно зобов’язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов’язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об’єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв’язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов’язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов’язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Читайте також: Працівники, яким залишилося до настання пенсійного віку менше трьох років матимуть переважне право на залишення на роботі

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов’язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Отже, як бачимо, застосування тимчасового обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України, як серйозний процесуальний важіль, потребує значної аргументації для застосування судами. Саме тому потрібно ґрунтовно підходити до підготовки, починаючи збором інформації про боржника, його майновий стан, перетини кордону, звернути увагу на правильність оформлення та повноту документів, доданих до подання, і закінчуючи правильною аргументацією необхідності застосування саме такого обмеження до конкретного боржника у кожному конкретному випадку.

126 Просмотров