Верховний суд України визначив порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності
201629.09
Верховний суд України визначив порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності

28 вересня 2016 року судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України було розглянуто справу № 6-1243цс16, предметом якої було звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафу.

Під час розгляду справи по суті судами було встановлено, що Договір іпотеки, який забезпечує виконання зобов’язань за кредитним договором, містить у собі застереження, відповідно до якого задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язання за кредитним договором у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, забезпечених іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий – на підставі рішення суду та два позасудових – на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Верховним судом України було фактично встановлено, що звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності не є належним способом захисту порушеного права Кредитора, адже Закон України «Про іпотеку» містить у собі положення, які регулюють порядок набуття права власності на об’єкт, переданий в іпотеку, та передбачають можливість реєстрації такого права за Кредитором на підставі відповідного застереження у договорі іпотеки.

При цьому ВСУ звернув увагу судів, що хоча такий спосіб захисту і суперечить нормам чинного Цивільного кодексу, проте надає можливість захистити порушені права особи-кредитора, а тому може бути застосований судами в разі встановлення такого порушення з боку відповідача.


Ознайомитися із постановою можна за посиланням: https://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/2B4B7AE4AF64E3E3C2258043002B9874

280 Просмотров