Що треба знати про зняття з реєстрації місця проживання на законних підставах.
контакт

Приводом для написання даної статті стало цікаве рішення Верховного Суду України (далі – ВСУ) у справі №825/1335/13-а від 01.03.2016 р. про визнання протиправними дії щодо зняття з реєстрації місця проживання та зобов’язання управління ДМСУ внести необхідні зміни до реєстраційного обліку та поновити реєстрацію місця проживання.

Чинним Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом МВС України від 22 листопада 2012 року N 1077 передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. До недавнього часу кредитори, які набували право власності на предмет іпотеки керуючись даною нормою успішно знімали з реєстрації місця проживання осіб, що були зареєстровані у такому предметі іпотеки.

Але ВСУ зламав подібну практику своїм рішенням від 01.03.2016р, у якому він не погодився із висновком суду касаційної інстанції про правомірність дій управління ДМСУ щодо зняття позивачів з реєстрації місця проживання, оскільки набуття іншою особою за рішенням суду права власності на квартиру і зобов’язання позивачів звільнити та передати квартиру новому власнику за своєю суттю є одночасно рішенням про позбавлення позивачів права власності на цю річ та про їх виселення, що тягне як кожне окремо, так і в сукупності припинення права користування житловим приміщенням. Такий висновок ВСУ обґрунтував положенням статті 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (далі – Закон N 1382-IV), згідно з якою зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Виходячи з історії розгляду вищеописаної справи слід зробити акценти на основних правилах, яких слід дотримуватися, якщо необхідно зняти особу з реєстрації місця проживання.

Перш за все слід пам’ятати, що сам факт реєстрації місця проживання не створює жодних правових наслідків для особи, місце проживання якої зареєстровано, а сама реєстрація є нічим іншим, як констатацією факту проживання особи за відповідною адресою, та не наділяє таку особу певними майновими та немайновими правами. Відтак і зняття з реєстрації місця проживання не тягне за собою припинення якихось прав особи стосовно житлового приміщення, в якому вона проживала, а лише констатує втрату права власності або права користування таким приміщенням.

Право власності на житлове приміщення переходить від однієї особи до іншої після здійснення відчуження цього приміщення внаслідок, зокрема, купівлі-продажу, дарування, звернення стягнення тощо.

І добре, якщо такий перехід права власності здійснюється без виникнення спорів, і сторони за цілковитою згодою здійснюють усі необхідні дії, пов’язані з перереєстрацією прав власності та усіх інших прав стосовно житлового нерухомого майна.

А якщо після реалізації кредитором свого права на звернення стягнення на житлове приміщення та фактичного переходу права власності на це приміщення особи, що проживають в ньому, відмовляються звільняти його та здійснювати зняття реєстрації місця проживання у даному приміщенні? Виходить, що право власності якби перейшло до кредитора і пред’являти позов про позбавлення осіб права власності разом із зняттям з реєстрації вже не вбачається за можливе.

У даному випадку є 2 виходи із ситуації: 1) пред’явити позов про виселення з приміщення, право власності на яке перейшло до кредитора, та 2) пред’явити позов про усунення перешкод та позбавлення права користування  житловим приміщенням.

Що стосується виселення.

Звичайно, краще пред’являти вимогу про виселення (а заодно і про зняття з реєстрації) разом із позовом про звернення стягнення на житлове приміщення. Це зекономить час та гроші. У разі звернення до суду із позовом про виселення після здійснення звернення стягнення на приміщення слід ураховувати положення ст. 109 Житлового кодексу УРСР, згідно з якою  особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Така позиція знаходить своє підтвердження у висновку ВСУ у справі за N 6-232цс16 від 30.03.2016р.

Тепер стосовно усунення перешкод та позбавлення права користування  житловим приміщенням.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  Згідно із частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто кредитор, до якого перейшло право власності  на житлове приміщення, на підставі вищевказаних норм законодавства має право звернутися до суду із позовом до попередніх власників про усунення перешкод та позбавлення відповідачів права користування  житловим приміщенням.

Така позиція прослідковується у п.34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року N 5, де говориться про те, що власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення  із зняттям останнього з реєстрації.

896 Просмотров