Особливості забезпечення зобов’язання порукою, на які варто звернути увагу кредитору.
Особенности обеспечения обязательства поручительством, на которые стоит обратить внимание кредитору.

Порука як спосіб забезпечення кредитного зобов’язання, є досить ефективним інструментом у боротьбі з простроченою заборгованістю. Але за останні кілька років в процесі протистояння кредиторів з поручителями через небажання останніх повертати кредитні кошти виникла судова практика, на особливості якої кредиторам бажано звернути увагу, як при укладанні договорів поруки, так і при відстоюванні своєї позиції в судах.

             Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну відповідальність). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи оплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На практиці стягнення боргу з поручителів проходить не так гладко – в надії зберегти своє майно вони вишукують всі можливості припинити поручительство або визнати договір поруки недійсним. Для того, щоб уникнути негативних наслідків на стадії укладання договорів поруки потрібно в першу чергу перевіряти, чи володіє претендент в поручителі необхідним обсягом цивільної дієздатності, і чи є у нього стабільний офіційний дохід.

Також рекомендуємо кредиторам включати в договір поруки умова, що дозволяє змінювати розмір процентів за основним зобов’язанням і строки їх виплати без додаткового повідомлення поручителя. При цьому вважається, що поручитель заздалегідь дав згоду на зміну зобов’язання. В іншому випадку при збільшенні основного зобов’язання без відома поручителя є ризик припинення поруки на підставі ст. 559 ЦКУ.

Крім вищевикладеного часто в судах поручителі намагаються відстояти свої права на таких підставах:

  1. Договір поруки був укладений без згоди на це боржника.
  2. Після 6-ти місяців після настання строку виконання основного зобов’язання кредитор не пред’явив вимог до поручителя.
  3. Чоловік (а) поручителя не надавав (а) згоди на укладення договору поруки.

При цьому кредиторам варто звернути увагу на наступне:

  1. Чинне законодавство України не передбачає необхідність надання боржником згоди на поручительство. Тим більше, що боржник не є стороною договору поруки і, відповідно його волевиявлення при укладенні договору поруки не є істотною умовою цього договору. Таку ж позицію висловив Верховний суд України (далі – ВСУ) в постанові від 20 лютого 2012р. по справі № 6-51цс11.
  2. Якщо кредитним договором не позначені інші умови виконання основного зобов’язання, у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення кредиту повинен відраховуватися з моменту настання строку погашення зобов’язання в повному обсязі або у зв’язку з застосуванням права вимоги дострокового погашення кредиту. Таким терміном не може бути несплата чергового платежу. Отже, є помилковим ототожнювати такі поняття як “термін виконання зобов’язання” і “термін несплати чергового платежу”. До такого висновку прийшов Пленум ВСУ № 5 від 30.03.2012р.
  3. Ст. 65 Сімейного кодексу України регулює лише порядок розпорядження майном – об’єктом права спільного сумісного майна подружжя, і не стосується права одного з подружжя на отримання кредиту, або оформлення поруки. Тим більше, що порука – це спосіб забезпечення виконання зобов’язання, договір поруки не створює зобов’язань для будь-яких осіб, крім сторін за договором. ВСУ підтверджує це в постанові №6-88цс12 від 12.09.12г.
205 Просмотров