Договір дарування, укладений після ухвалення рішення про стягнення боргу з дарувальника, є недійсним – ВСУ
201620.10
Договір дарування, укладений після ухвалення рішення про стягнення боргу з дарувальника, є недійсним – ВСУ

19 жовтня 2016 року судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України було розглянуто справу № 6-1873цс16, предметом якої було визнання договорів дарування недійсними.

Під час розгляду справи суд прийшов до висновку, що відповідач, відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно своїй дружині, був обізнаний про судове рішення про стягнення з нього заборгованості на користь позивачки, отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно, що у свою чергу є підставою вважати договір фіктивним, адже він не має на меті настання реальних правових наслідків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

За змістом частини п’ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п’ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України

Верховним судом України наголошено, що під час вирішення такого роду справ суди мають встановити та надати належну оцінки тому, що спірні договори дарування нерухомого майна уклали сторони, які є близькими родичами, та перевірити, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Такий підхід ВСУ забезпечує дотримання в Україні принципу обов’язковості судових рішень та позбавляє боржника одного з найдієвіших спосіб ухилення від виконання покладеного на нього обов’язку зі сплати боргу. Сподіваємося, що така практика знайде своє відображення в рішеннях судів нижчих інстанцій, а суди частіше будуть ставати на бік стягувача, забезпечуючи реальність виконання ухвалених раніше рішень.


Ознайомитися із повним текстом Постанови можна за посиланням: https://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/C42A76FD2FDF2245C225805D0042E2C7

213 Просмотров